На базі Факультету інформатики та обчислювальної техніки КПІ ім. Ігоря Сікорського створюється унікальна в Україні ІТ-екосистема, яка складатиметься з Хабу, Роботодрому та смарт-парку, де студенти разом з менторами, представниками ІТ-компаній та викладачами зможуть розробляти власні ІТ- проєкти. Ми зустрілися з ректором КПІ Михайлом Згуровським, щоб дізнатися більше про цей масштабний освітній проєкт та про перспективи для студентів зі всієї країни.
— Ви активно допомагаєте й розвиваєте ідеї, що напрацьовуються викладачами і науковцями ФІОТ за участю студентів. Розкажіть, як виникла ідея створення Хабу ФІОТ та Роботодрому? Чи планувалися інклюзивні акценти в проєкті?
— Ідея народилася на самому факультеті. Я багато спілкуюся з моїми колегами з різних кафедр, з командами айтішників, з ІТ-компаніями, і вперше почув про цю прекрасну ідею від декана ФІОТ Сергія Федоровича Теленика та від заступниці декана Олени Андріївни Халус. Вони показали територію та приміщення, які на той час були непристосованими, неприйнятними для такого амбітного проєкту. Факультет крок за кроком обговорював і організовував його втілення. Всі роботи виконувала команда факультету і сьогодні ми вже фактично бачимо фінішну пряму створення цього Хабу. Це все робота факультету і партнерських ІТ-компаній, які тісно пов'язані з нашим університетом. Проєкт розвивався на моїх очах, але хочу зазначити, що моя роль у ньому дуже скромна. За моєї участі відбувалися лише обговорення, зустрічі та напрацювання спільного бачення.
— Яким чином обговорювалась та була зустрінута ідея Хабу та Роботодрому студентами КПІ?
— Цей проєкт звісно обговорювався зі студентською спільнотою. Мені відомо, що факультет проводив мозкові штурми. Я вважаю, що всі напрацювання на факультеті — це їх спільна, колективна думка. Звісно у такому нестандартному проєкті всі рішення не можуть бути одразу ідеальними та узгодженими. Проте, це дуже амбітний та нестандартний проєкт, який виходить за межі факультету. Спільно з Хабом та Роботодромом створюється ще й смарт-парк як простір для креативної діяльності, який буде продовженням екосистеми ФІОТ просто неба. Я знаю як влаштовані такі території для творчої креативної роботи, наприклад, в Кремнієвій долині, де групи інженерів, програмістів обговорюють свої ідеї й все це відбувається у дуже неформальній творчій атмосфері. Саме за таким сценарієм відбувається генерація ідей. Хотілося б щоб і в нас також з'явилися така інфраструктура, де свої ідеї будуть генерувати та обговорювати наші студенти, викладачі, науковці.
Я вважаю, що важливо створити для молоді мотивацію залишатися в Україні, працювати та творити саме тут, а не їхати до інших країн, які, до речі, дуже агресивно полюють за нашою талановитою молоддю, особливо у сфері ІТ.
— Чи не могли б ви докладніше розповісти в чому полягатиме інклюзивність екосистеми ФІОТ? Які умови передбачені для студентів з інвалідністю? Чи реалізується проєкт без змін та згідно плану?
— Це взагалі частина культури розвиненого світу — надавати рівні можливості для всіх членів суспільства, в тому числі й для людей з інвалідністю. Ми в Україні, на жаль, дуже відстаємо від цієї культури, нам треба багато ще зробити, щоб бути на одному рівні з розвинутим світом.
У нас в ММІ (механіко-машинобудівному інституті) вже не один рік відбувається навчання студентів з особливими освітніми потребами. Це не просте завдання — забезпечити процес інклюзивного навчання, особливо в спеціалізованих технічних лабораторіях, де студенти працюють зі складною технікою, зі складними технічними конструкціями.
Щодо нашого проєкту, який реалізовується згідно плану, то він буде максимально інклюзивним і зручним, в тому числі й для таких студентів. Архітектором цього проєкту передбачені соціальні паркомісця для спеціального транспорту, спеціальні конструкції, які дозволяють проїхати від паркінгу через патіо до самого Хабу. На вході, звісно, буде відповідний пандус. Крім того, у Роботодромі буде створено спеціальну лабораторію для розроблення інклюзивних технологій і матеріалів. Долучаючи студентів з інвалідністю, разом плануємо вивчати їх запити, розробляти та практично втілювати у життя відповідні технології.
З точки зору інфраструктури, акценти на інклюзивне навчання для нас — важливий виклик. Більшість навчальних корпусів і гуртожитків КПІ будувалися ще за радянських часів. Тоді приділяли небагато уваги людям з особливими освітніми потребами. Відповідно, жодних інфраструктурних рішень закладено не було. Але зараз, створюючи нові зони, це необхідно враховувати й ми це робимо.
Взагалі, хочу зазначити, що сфера ІТ є найбільш сприятливою для надання можливості реалізації людей з інвалідністю. Потрібні лише розуміння і бажання реалізуватися.
— Чи є ще якісь перспективні ідеї або проєкти, на кшталт Хабу ФІОТ, які зараз реалізуються в КПІ?
— Відповідно до Стратегії розвитку КПІ до 2025 року, Університет започаткував і виконує ряд важливих програм. Перш за все це реформування змісту підготовки кадрів у відповідь на сучасні запити економіки, суспільства й ринку праці, це оновлення навчально-лабораторної бази та інформатизація Університету, це пришвидшена інтеграція до європейського освітнього простору, програма енергозбереження, підвищення пожежної безпеки, подальший розвиток матеріально-технічної бази та ряд інших важливих програм. В якості прикладу міг би навести програму висадження нової паркової зони вздовж вулиці Борщагівської, де за огорожею довжиною майже кілометр, знаходиться дуже занедбана територія. Сьогодні ця частина нашого кампусу не може й надалі знаходитися у такому стані. Тому, рішенням конференції трудового колективу Університету схвалено створити там нову паркову зону. Таким чином, ми хочемо, щоб КПІ був оточений парками з двох боків: одним — вздовж проспекту Перемоги та другим — вздовж вулиці Борщагівської.
Коли економічна ситуація в країні покращиться і знову з'явиться потреба в нових корпусах, їх потім можна буде логічно вписати у цю паркову зону.
Ми плануємо, що за 2-3 роки цей проєкт буде реалізовано. Тоді й велике забруднення повітря та шум від автівок будуть нейтралізовані цією зеленою зоною, а корпуси будуть відділені зеленою завісою від проїзної частини. Це буде наша робота з продовження розбудови інфраструктури проєкту ФІОТ із відкритим лекторієм, внутрішнім двориком та зонами відпочинку. Планів насправді багато, але я хотів навести приклад, який наближений до проєкту ФІОТу.
— Чи розраховуєте ви, що проєкт Хабу ФІОТ та Роботодрому перетвориться в магніт для молодих людей з усієї країни, які шукають себе в ІТ-галузі? Чи може він стати одним з головних кластерів ІТ-освіти у країні?
Взагалі ФІОТ вже є цим магнітом. Я хочу наголосити, що ще за радянських часів кібернетику було започатковано не в Москві чи Ленінграді (Санкт-Петербурзі), а перш за все у Києві, в тому числі й в нашому університеті. Саме в Києві Сергій Олексійович Лебедєв у 1952 році створив третій у світі комп'ютер — МЕОМ (“малу електронну обчислювальну машину”). Зазначу, що перша у світі обчислювальна машина була створена в 1945 у США, друга — у 1951 у Великобританії. А третя — тут, в нашій столиці. Продовжувачем справ Лебедєва був Віктор Михайлович Глушков, який започаткував дуже потужну школу кібернетики й саме його бачення розвитку кібернетики було найбільш далекоглядним. Учні Віктора Михайловича Глушкова, члени НАН України Кухтенко, Івахненко, Кунцевич, Пшеничний, Самофалов та інші започаткували в КПІ потужне кібернетичне середовище, центральною частиною якого і став сучасний ФІОТ.
Зараз нам дуже потрібно подивитись на власні підходи у цій галузі, зробити самоідентифікацію та визначитися з питанням “Кого ми готуємо в галузі ІТ і ким хочемо бути?” Чи ми погодимося готувати велику кількість так званих “натискачів кнопок”, яким особливо не потрібна математика та велика наука? Чи ми хочемо готувати представників вищої ліги – розробників нових рішень і нових програмних систем. Я дуже хочу, щоб ми пам'ятали нашу славну історію і не здавали позиції у цій професії.
Необхідно усвідомлювати, що знання, які не є базовим і глибокими, швидко застарівають. Тому в університетах з нашою історією і традиціями має розвиватись фундаментальна наука, з якої будуть народжуватися чисельні прикладні результати. Ми пам'ятаємо часи, коли, наприклад, кафедра технічної кібернетики НТУУ КПІ, яку я мав честь закінчити, виконувала дуже великі проєкти. Зокрема, впровадження систем БЦУ — “безпосереднього цифрового управління” складними виробничими процесами по всьому СРСР. Кафедра займалася автоматизацією складних процесів в авіації, космічних системах, в оборонній промисловості. Корифеї науки будували та досліджували математичні моделі, робили стратегічні розрахунки, а вже молоді дослідники реалізовували проєкти, їздили по країні та безпосередньо їх впроваджували на великих підприємствах. Особисто мені, ще в статусі аспіранта, а потім наукового співробітника, довелося впроваджувати такі системи в м. Ангарськ (на Байкалі), в м. Котлас (на Білому морі), в м. Грозному, в м. Казані, в м. Череповці й в інших куточках Радянського Союзу. Я дуже вдячний своїм вчителям Всеволоду Івановичу Костюку, Віталію Васильовичу Ажогіну, Володимиру Сергійовичу Михалевичу, Олександру Івановичу Кухтенку за їх школу та науку, яку вони дали мені в той час. Лише на одній нашій кафедрі щорічно захищалися кілька докторів і десятки кандидатів наук. Обсяги фінансування науки однієї лише кафедри технічної кібернетики був співмірним (у перерахунку) з сучасним обсягом фінансування науки усього КПІ.
Окрема сторінка у розвитку кібернетики належить Віктору Михайловичу Глушкову, який заклав дуже широке бачення цієї галузі: штучний інтелект, потужні ЦОД (“центри оброблення даних”), математичну лінгвістику (лінгвістичні роботи лише зараз роблять прорив, а Глушков ще тоді побачив її перспективи), розвиток математичних основ кібернетики та інших розділів математики, розвиток елементної бази обчислювальної техніки. Завдяки Глушкову були побудовані заводи для створення елементної бази в Києві (завод “Кристал”), Зеленограді та інших містах Радянського Союзу.
В ті часи існували дві найпотужніші країни світу в галузі кібернетики і обчислювальної техніки — США і СРСР із кібернетичним центром в Києві — вони, конкуруючи між собою, рухали вперед кібернетику і науку в цілому.
Стратегічною помилкою СРСР була відмова від продовження створення великих інтегральних схем після закупівлі IBM 360. Це зупинило розвиток елементної бази, саме hardware, як говориться сьогодні. Але ми можемо розвивати та, у майбутньому, конкурувати в іншій площині — software, математичних основах, прикладних ІТ для бізнесу, освіти, медицини та інших застосуваннях.
Дуже не хочеться втратити ці напрацювання. Тому й необхідно визначитися з тим, куди ми рухаємось далі. І тут не допоможуть міністерства чи ректорати. Локомотивом у цьому має бути бізнес, вітчизняні ІТ-компанії.
В нашій країні такий бізнес вже є. Багато компаній прориваються на зовнішні ринки розробників. Вони вже не просто «аутсорсери», яким спускають замовлення іноземні компанії. Є цілий ряд компаній, які вже займають свою нішу на світових «продуктових» ринках. Якраз вони мають бути цим локомотивом. Вони зараз мають міцні позиції, але лише при умові, якщо в них буде потужний людський ресурс, вони зможуть й надалі конкурувати у світі. Це виклик. Для молодих айтішників дуже важливо усвідомити: чи вони обирають короткостроковий термін професійної діяльності – швидкі, але малі гроші — малі цілі, або довгостроковий термін на все життя — великі цілі з широким фундаментальним мисленням та розумінням потреби у потужному освітньо-науковому фундаменті, свої сміливі, проривні стартапи, власні успішні компанії.
Тільки в комунікації з такими компаніями можна з'ясувати, які саме компоненти знань треба закладати у навчальний процес. Наприклад, чи потрібна дійсно складна математика? Чи потрібно на неї витрачати свій час? Чи краще швидко навчитися якимось простим, операційним речам? А що буде потім? Тому нам всім потрібно сідати за стіл з великими ІТ-компаніями, опрацьовувати з ними спільну філософію, спільне бачення подальшого розвитку та напрямку освіти, як органічної складової великого інтелектуального бізнесу. І лише після цього кожен студент матиме можливість приймати своє усвідомлене рішення: яким шляхом і до яких цілей йому рухатися далі. Хотілося б, щоб створювана ІТ екосистема ФІОТ стала успішним майданчиком для напрацювання такого бачення.
