С осени картофель подорожал в четыре раза – до 25-27 грн/кг. В условиях его дефицита Украина начала импорт уже в январе, хотя ранее он стартовал в марте-апреле, а до войны нам всегда хватало собственной продукции. Почему так случилось и чего ждать осенью 2024 года ИА "Интефакс-Украина" рассказал вице-президент Украинской ассоциации производителей картофеля, основатель и генеральный директор СООО "Десна" Николай Пономаренко (приводится на украинском языке)
Автор: Оксана Руженкова
— Чому відбулось скорочення виробничих площ у промислових господарствахпід картоплею 2023 року? Чому споживачі побачили висоці ціни на найдоступніший для українців продукт?
— Високі ціни на картоплю взимку 2024 року – 25-27 грн/кг у порівнянні з 6 грн/кг торік — наслідок двох останніх, дуже несприятливих років, коли картоплярство зазнало значних збитків. Звичайно, повномаштабне вторгнення, зменшення кількості споживачів, здорожчання всіх складових технологій негативно впливають на рентабельність вирощування картоплі. Якщо така тенденція збережеться, то в наступні пару років ми зможемо втратити картоплярство, як важливу сільгоспгалузь та одну з ключових складових продовольчої безпеки країни.
Промислові господарства, які заплатили за насіннєву картоплю гроші восени 2022 року, отримали не те насіння, на яке очікували. Вони змогли засадити якісним посадковим матеріалом лише 30% виробничих площ.
— Чому 30%?
— Це стандартна сума передоплати за контрактом на поставку насіння. Решту – завантаження і відвантаження – платити не було чим. Крім того, війна – той фактор, який дозволяє покупцеві відмовитися від решти законтрактованої партії.
За рахунок передоплати в 30% за насіннєвий матеріал промислові господарства спромоглися виростити деяку частину і насіння, і продовольчої картоплі.
Крім того, 2022 року ціни на картоплю не було: 6 грн/кг — це була цінова стеля. Ніхто не може собі дозволити працювати в збиток. Логічно, що 2023 року знову ж таки через брак насіння виробники скоротили площі.
Домогосподарства також неабияк скоротилися за час війни. Як сказала б Ліна Костенко: "Зажурені друзі сахнулися врозтіч". Літні люди, які залишилися в селах, не мали допомоги – діти й онуки виїхали закордон.Не було грошей, щоб десь придбати дизельне пальне, обробити присадибні ділянки, не було кому витягти мішок із картоплею з льоху, зайти в город, посадити і так далі. На що спромоглися? — Під заступ, під лопату на якусь часточку землі підкинули ту картоплинку. Вона якось і виросла. Так було і 2022 року, і 2023-го.
— Тобто проблема в насінні?
— А як же! Згадайте, як 2022 року насінницькі господарства, що розташовані здебільшого на Чернігівщині та Київщині, опинилися в окупації. Півтора місяці картоплесховища були без електроенергії. Про яку якість для промислового виробництва можна говорити? Насіннєва картопля стала абсолютно негодною для посадки: хтось її викидав, хтось людям роздавав, армії, лікарням. Та й з-за кордону основні картоплярські регіони не змогли насіння завезти – ми ж вирощуємо здебільшого картоплю голландської та німецької селекції. Далі ніж за області Західної України насіння не їхало – всі боялися.
2022-2023 маркетинговий рік усі виробники картоплі проходили з острахом: буде блекаут – не буде, збережеться картопля в сховищі – не збережеться.
Восени 2023 року картоплярський сектор ще якось протримався завдяки ціновій кон'юнктурі, що склалася у попередні роки. Трохи пізніше, коли картоплю з полів господарства почали закладати в сховища, коли почалися перші морози, всіх острах взяв: за що ж ми продаєм? Це не ціна на картоплю по собівартості продавати чи нижче собівартості. Виробники, які не змогли нормально продати зерно, почали рахувати кошти і думати як врятувати свій бізнес.
На початку війни попередив колег, що ціни на картоплю наприкінці зими-весною 2024 року можуть бути рекордними. Всі задумалися і дослухалися. Власне, так і сталося.
— Микола Дмитрович, вся Україна відчула на своєму гаманці втрату овочесховищ, які були на півдні та сході України та опинилися в окупації. А як ситуація з картоплесховищами? Чи скоротилися потужності?
Маєте на увазі чи вони знищені? Не дуже суттєво, але скоротилися. Точніше кажучи, вони не завантажені картоплею. У сховищах наразі фактично порожньо. Наведу приклад: усім виробникам відоме картоплесховище насіннєвої компанії "Солана Україна" на Київщині, що має потужність 8 тис. тон. Восени 2023 року на зберігання в нього було закладено 1,2 тис. тон.
— Чекайте, але ж в цьому сховищі зазвичай зберігається чи не найкраще насіння картоплі в Україні? І Ви туди до війни здавали своє насіння, і ТОВ "Забарівське", які є базовими насінницькими господарствами "Солана Україна". Ви не виростили торік насіння?
— Виростили, але небагато. Чернігівська область була під окупацією. Ми не змогли посадити насіння в тих обсягах, як завжди, – все було заміновано. Тож використовували власні картоплесховища. Та й вони не повністю були завантажені.
Якщо зазвичай СТОВ "Десна" в Європі купує для мультиплікації 200 тон насіння, то 2022 року ми змогли придбати лише 40 тон. І це ми ще й лідерами були! 2023 року спромоглися придбати 170 тон. В кращі роки СТОВ "Десна" завозила 300 тон еліти та супереліти. Подивіться, як за останні два роки скоротилися об'єми. Так сталося з усіма виробниками. Звичайно це впливає на загальну кількість виробленого посадкового матеріалу.
У 2024 році ми замовили Європі 280 тон, але зможемо отримати 80 тон. А чи зможемо своєчасно завезти до посівної на Чернігівщину через блокаду україно-польського кордону? Питання риторичне.
— Чому європейські селекційні компанії так мало продали Вам насіння?
— Європейский Союз 2024 року не має вирощеного для України насіння.
По-перше, війна зачепила всю Європу, у тому числі німців, у яких ми традиційно купували насіння. Штрафні санкції, накладені ЄС на наших ворогів – Росію і Білорусь, змусили селекційні компанії Європи скоротити свої виробничі площі під насінням.
По-друге, картопля – складна культура, для вирощування якої використовується чимало пестицидів. Картоплярі Європейського Союзу мають впроваджувати зелений курс і скорочувати використання низки пестицидів із діючими речовинами, які відтепер заборонено.
По-третє, після пандемії covid, коли в Європі скоротилося споживання їхнього улюбленого продукту – картоплі фрі, поновився на нього попит. Виробники, що кілька років займалися вирощуванням насіннєвої картоплі, повернулися до вирощування фрі-сортів. Їхня ніша в насінництві залишилася вільною.
По-четверте, торік у Європі на картоплі проявилося чимало вірусів. Отже вона не придатна до подальшої мультиплікації.
Усі ці фактори проявилися у виробництві насіння в Європі в восени 2023 року і дадуться взнаки на врожаї цьогоріч як у ЄС, так і в Україні.
Зауважте, німецькі селекційні компанії завжди відпускали Україні насіння за 30% передоплати. Решту можна було сплатити з вирощеного врожаю. Із початку війни вони працюють винятково за 100% передоплати через острах військових ризиків.
Наразі спостерігається суттєве зменшення поставок насіння з огляду на вище названі проблеми. Я навіть просив замість своїх традиційних сортів дати інші на заміну. Але наразі гостро стоїть питання, яке Українська асоціація виробників картоплі порушила на засіданні робочої групи по промисловому картоплярству при Міністрестві аграрної політики та продовольства, — логістика. Ми просили посприяти завезенню посадкового матеріалу під посівну, бо маємо серйозні проблеми на україно-польському кордоні.
— Вам зарадили?
— Ні.
— Як це все на українському виробникові та споживачі позначиться?
Давайте порахуємо. Якісного, високорепродукційного матеріалу картоплі завозиться не достатньо. В Україні процвітає чорний, не врегульований ринок, на який завозиться незрозумілої якості насіння, яке потім йде на промислову посадку.
2021 довоєнного року в Україні було тільки 30 насінницьких господарств. Цього критично мало – мало б було в 3-4 рази більше. 2022 року їхня кількість зменшилася до 16, у 2023 році було зареєстровано 22. Україна не повернулася до довоєнного рівня розвитку картоплярства, яке навіть за великих статистичних цифр велося на 93% у домогосподарствах і лише 7% у промислових підприємствах, які фактично й годували міста України.
— Але минулого року непогано вродило…
— Як усі почали копати картоплю, кожен чекав. Від вирощеного зерна кошти не надійшли, бо зерно нікому не потрібне було. Від кукурудзи також. Єдине, з чого заробляв фермер – із моркви, цибулі, буряка і картоплі — борщового набору. Восени люди по селам боялися закладати борщовий набір на зберігання, а як знову навала прийде? Розпродували задешево. Бізнесмени, зокрема, що працюють на експорт до Молдови, скористалися цим — приїхали і за безцінь скупляли картоплю в господарствах, які займаються насінницьким і промисловим виробництвом картоплі. От тоді ми і відчули, що вперше в країні буде дефіцит картоплі навесні 2024 року.
— Зазвичай у березні підприємці-перекупи відкривають сховища-льохи-склади. На ринок виливається велика партія продукції, яка збиває високі ціни на будь-які овочі і картоплю в тому числі. Аналітики плодоовочевого ринку закликають виробників активніше продавати…
Зараз торгівля іде з коліс. Немає ні в кого картоплі на складах – нуль у всіх! Так, по селам у домогосподарствах картопля ще є, але її вистачить, щоб людям самим якось прохарчуватися і посадити. Поклали собі люди в комору 1,2 тон — наразі там 0,2 тон. У промислових картоплесховищах вітер свистить. У кращому випадку лежить уже викуплений насіннєвий матеріал, який люди з осені придбали. Вітчизняна картопля закінчується. Більш-менш досвідчені фермери розподіляють залишки для продажу потроху на кожен місяць до нового врожаю.
І це ми розмовляємо в березні. Попереду квітень-травень-червень. Ще три місяці Україна імпортуватиме картоплю, щоб закрити потребу внутрішнього ринку.
— Українцям завжди дорікали європейські селекційні компанії, що купуємо насіння якнайпізніше – весною, коли решта країн уже садить.
— 2023 року Україна вперше придбала насіння картоплі і в Європі, і в Україні восени, а не під посадку. У нашому насінницькому господарстві все насіння було розкуплено ще в листопаді. Воно стало дефіцитом з осені. Якщо восени вартість 2-ї репродукції насіння картоплі становила 12 грн/кг, а першої – 18 грн/кг, то зараз воно додало в ціні на кожній репродукції по 4 грн/кг. Я запропонував усім насінницьким компаніям утриматися і не піднімати ціни. Це повага до виробників, які є покупцями насіннєвого матеріалу. Їм зараз нелегко, а перемогти, вижити і не збанкрутувати мають усі.
— Коли є дефіцит, то і ціни ростуть. Скажіть, будь ласка, а імпортна насіннєва картопля подорожчала?
— У деяких компаніях на 25%. До війни насіння з ЄС нам обходилося по EUR450-650 за тону. З логістикою до Чернігівщини набігало EUR1 тис./т. Україна завжди купляла найдорожче насіння картоплі. Таке було до нас ставлення в європейських компаній, які вважали для себе пріоритетом Росію, Білорусь — вони закупляли більші обсяги насіння, бо були більш заможними за рахунок різних державних програм і дотацій. Подорожчання насіння відбулося і за рахунок логістики, вартість якої зараз навіть складно уявити.
Сьогодні заплачені гроші за насіння Європі — це спасіння українського картоплярства в майбутньому. Якщо не пощастить забрати вже придбане насіння цією весною через проблеми на кордоні, я відмовлюся, не буду його завозити. Кошти за повернення не заберу – буду чекати наступного сезону. Так би мовити, залишу на страховку під насіння, вирощене Європою в 2024 році. Садитиму власною насіннєвою картоплею, яку мультиплікував торік.
— Скільки коштувало доставити фуру насіннєвої картоплі до Чернігова до війни?
— EUR2-2,5 тис. Повторюся: насіння наразі в Європі для України коштує до EUR1000 за тону. У фурі вміщається 20 тон. Вартість її доставки вже минулого року коштувала EUR5 тис. Все ця логістика лягає на плечі виробника. Варто додати й витрати на гектар – пестициди, добрива, солярку, які за час війни також суттєво прибавили в ціні.
Насіннєвої картоплі великий врожай не збереш, бо маєш дбати про її фракцію – має бути невелика. Тож отримуєш 25 т/га, а продовольчої без зрошення в середньому на круг маємо 35 т/га.
— Чи є шанс, що в 2024 році будуть розширені виробничі площі під картоплею?
— Так, але будуть садити продовольчу картоплю, а не насіннєву. Якісного насіннєвого матеріалу в сезоні-2024, для забезпечення потреб промислового сектору не достатньо. Ті кілька господарств, в тому числі "Десна", які виробляють високоякісну першу репродукцію, не можуть забезпечити ринок промислового виробництва товарної картоплі, через загальну низьку рентабельність всієї галузі картоплярства. Не може окремо існувати товарна картопля з злиденними цінами на якісне насінництво. Все повинно бути в балансі. В іншому випадку загубимо все, що будували останні 10-15 років.
22 зареєстрованих насіннєвих компанії не надали державі достовірної інформації про кількість вирощеного насіння. Якщо співвіднести скільки виростило СТОВ "Десна" та решта насінницьких господарств, на повірку виходить, що в межах 37 тис. тон, яких вистачить, щоб засадити трохи більше 11 тис. гектарів. А внутрішня потреба для того, щоб прогодувати хоча б міське населення країни впродовж зими – 1,5 млн тон. Їх аж ніяк не виростити на 11 тис. га з 37 тис. тон при середній врожайності 35 т/га.
— Що ж роботи новачкам, які спостерігали за гарними цінами на картоплю 2023 року і тепер прийдуть у цей сектор АПК?
— Їм не вистачить ані якісного насіння, ані пестицидів не зуміють необхідних підібрати за рік, ані добрив. Та й реалізувати вигідно вирощений товар не зуміють. Масовий приход новачків у будь-який напрямок сільського господарства призводить до обвалу цін. Варто вчитися гарно вирощувати декілька культур і не кидатися з крайності в крайність.
100 гектарів картоплі — це 1000 гектарів зернових культур, якщо порівнювати за витратами роботи. Але зерно посіяв, змолотив, заклав у зерносховище і чекаєш на трейдера. А картопля – це щоденний догляд і виробництво від придбання насіння до маніпулювання з продажем вирощеного врожаю, щоб виграти кращу ціну і знову ж таки інвестувати у власне виробництво.
Зауважте, що під час війни ніхто з виробників не міг собі дозволити оновити технопарк. Хто встиг придбати до війни нові машини – той і працює. 2024 року це вже даватиметься взнаки, а про наступний рік і загадувати складно.
— Які ще проблеми стоять наразі перед картоплярами?
Крім дефіциту насіння, проблем із його імпортуванням, дефіцитом якісного насіння на внутрішньому ринку, дорожнечі логістики, варто сказати про подорожчання дизпалива вдвічі, про дефіцит обігових коштів у аграріїв, про неможливість багатьох погасити минулорічні кредити по держпрограмі "5-7-9", про подорожчання електроенергії, що також позначається на вартості зберігання продукції та кінцевій ціні картоплі як для виробників, так і для споживачів.
— Чи може держава чимось допомогти картоплярам?
— Перш за все, потрібен "зелений коридор" на україно-польському кордоні, щоб ми змогли завезти насіння. Не завадило б поставити картоплю в число пріоритетних для імпортування продуктів.
Варто подбати про розвиток внутрішнього ринку, зокрема, за рахунок розширення доступу для простих фермерів до продажу картоплі через систему Прозорро для Міністерства оборони. Нам потрібен для армії готовий продукт і напівфабрикат у вигляді чищеної, нарізаної, бланшованої та вакуумованої картоплі. Потрібне виробництво сухого картопляного пюре як це практикується в НАТО. Для цього настав час для перегляду Каталогу продуктів харчування, які закупляє Держоператор тилу при Міноборони. Мінагрополітики та Мінекономіки варто згадати, що Українська асоціація виробників картоплі першою в державі розробила Держпрограму із розвитку промислового картоплярства, яка потребує осучаснення з огляду на війну в країні.
— Ваше підприємство завжди одним із перших починає садити картоплю на Чернігівщині. Коли вийдете в поле?
— Тільки-но просохне земля, дочекаємося, щоб техніка не загрузла в грунті, і вийдемо. Картопля вже пророщена – ми повністю готові до посадки.
Насамкінець скажу, що нам треба докласти всіх сил, щоб здобути перемогу, а потім із новими силами і можливостями налягти на розвиток власного виробництва та відновлення економіки.
