Більшість українців були змушені залишити свої будинки та виїхати у безпечніші місця, щоби врятувати себе та своїх дітей. Проте навіть за відносної безпеки тривожні думки не покидають.
Психологи порадили, як жити і не зламатися перед обставинами.
Людина, яка вимушено мігрувала, має певні психологічні особливості, що виражаються в специфічному світосприйнятті, пригніченості психічних функцій, наявності психологічного травмування (синдром свідка). У такий момент особа може виявитися віч-на-віч із кризою ідентичності, тобто вона не в змозі прийняти нову реальність або, якщо прийняла її, не може адаптуватися до цього.
За такого стану характерні:
- неадекватна самооцінка;
- втрата перспективи та проблеми з плануванням;
- відсутність відчуття повної безпеки;
підвищений рівень песимізму, стримувати емоції стає складніше;
зміна соціальної активності; - поява безкомпромісних суджень та соціально-агресивної поведінки.
Психологи стверджують, що необхідно зрозуміти – це нормальна реакція нашого організму під час тривалого стресу. Проте психічне напруження тривалий час може не залишати особистість. Оскільки людина переконана у тому, що не може контролювати своє життя, вільно ухвалювати рішення та реалізувати їх.
Тому для покращення свого внутрішнього емоційного стану та прискорення адаптації до нових умов психологи рекомендують:
- прийняти ситуацію та нові обставини, зрозумійте, що так буде не завжди, і війна точно закінчиться;
- ваші емоції – це окей, тому що це нормальна реакція на ненормальні тривалі обставини;
- якщо є потреба, то запишіться на місцеві мовні курси;
- знайдіть місцеві інтернет-пабліки, щоб бути в курсі подій міста, де ви мешкаєте;
- намагайтеся більше бувати на свіжому повітрі – це корисно для здоров'я, і так швидше познайомитеся з місцевістю;
- приділяйте час собі (фізичні активності, заняття творчістю, медитації та ін.);
- якщо є можливість, допомагайте іншим (сусідам або близьким, чи взагалі незнайомим людям);
- не відкладайте планування (почніть спочатку з планів на день, потім на тиждень тощо);
- стежте за своїми емоціями та відчуттями (можна спробувати вести щоденник емоцій).
